Skip to main content
Support
Article

Найкраща роль для українського тимчасового уряду? Піти

William E. Pomeranz

Про успішні тимчасові уряди швидко забувають. Про неуспішні, як наприклад під час російської революції 1917 року, можуть пам’ятати вічно. З багатьох точок зору, нинішній тимчасовий уряд України вже пересидів свій час. Але якщо президентські вибори 25 травня дадуть певний результат, у нього все ще є шанс тихо піти зі сцени.

Найкраща роль для українського тимчасового уряду? Піти

Про успішні тимчасові уряди швидко забувають. Про неуспішні, як наприклад під час російської революції 1917 року, можуть пам’ятати вічно.

З багатьох точок зору, нинішній тимчасовий уряд України вже пересидів свій час. Але якщо президентські вибори 25 травня дадуть певний результат, у нього все ще є шанс тихо піти зі сцени.

Тимчасові уряди мають одне головне завдання: відновити легітимну владу. Практично в усіх випадках – це перегони із часом. Насправді, визначення «тимчасовий» несе у собі статус невдахи, оскільки відчуття тимчасовості підриває стабільність режиму.

Український тимчасовий уряд не є винятком. Йому явно бракує влади, щоб переписати конституцію і винайти політичний консенсус, потрібний, щоб втримати країну разом. Президентські вибори самі по собі не стануть цим невловимим компромісом. Але принаймні вони вирішать проблему влади і стануть першим кроком у процесі пошуку політичного рішення.

Як і в інших перехідних країнах, український тимчасовий уряд виник в результаті політичної та економічної катастрофи. Президент Віктор Янукович збанкрутував країну, знехтував конституцією і зрештою вирішив стріляти у демонстрантів перед тим, як втік із країни, прихопивши із собою значну частину державного скарбу. Але хоча переважна більшість законодавчого органу України – Верховної Ради – проголосувала за усунення Януковича, конституційно визначеної процедури імпічменту не було дотримано.

Отже, хоча український тимчасовий уряд був призначений більш легітимним чином, ніж більшість тимчасових урядів, йому бракувало тієї законної основи, як міг би забезпечити тільки належний конституційний процес передачі влади. Склад тимчасового уряду також піддавався критиці. І Президент Олександр Турчинов, і Прем’єр-міністр Арсеній Яценюк представляють партію колишнього Прем’єра Юлії Тимошенко, тоді як представники східної України практично відсутні в уряді.

Коли тимчасовий уряд приступив до виконання обов’язків, він призначив президентські вибори через три місяці – термін, який спочатку здавався прийнятним, але виявився задовгим принаймні на місяць. Перед українським тимчасовим урядом стоїть та ж дилема, яка втопила так багато його попередників: як зберегти національну єдність, коли державна влада не має монополії на силу.

Недавні референдуми в Донецьку і Луганську підсилюють відчуття, що тимчасовий уряд втратив контроль. Жодна країна (окрім Росії) не визнала це голосування легітимним. Але референдуми знов засвідчили, що тимчасовий уряд у Києві не може покладатися ані на армію, ані на службу безпеки, ані на міліцію, щоб відновити порядок.

Можна сперечатися, що насильство в Україні могло б бути ще гіршим, особливо після заворушень в Одесі, що скінчилися загибеллю десятків проросійських демонстрантів. Але те, чого не відбувається, не вважається здобутком тимчасового уряду. Стриманість незмінно інтерпретується опонентами як слабкість.

Нездатність підтримувати закон і порядок завжди є похоронним дзвоном для будь-якого тимчасового уряду. Однак, треба визнати, що український тимчасовий уряд досяг значного прогресу на кількох фронтах.

Наприклад, йому вдалося дістати гроші від Міжнародного валютного фонду та інших західних інституцій, щоб розпочати боротьбу з фінансовим безладом у країні. Він також розпочав дискусію стосовно майбутньої структури української держави, зокрема, запропонував зачне делегування повноважень регіонам і органам місцевого самоврядування.

Десь між федеральними принципами, підтримуваними тимчасовим урядом, і вимого регіонального суверенітету, продемонстрованою донецьким і луганським референдумами, лежить консенсус, що може вирішити кризу. Також необхідно знайти компроміс між рухом до Європи тимчасового уряду і справжніми економічними інтересами східної Україна, що має глибші і краще встановлені торгівельні відносини з Росією.

Національний діалог із цих питань триває, і тимчасовий уряд не квапиться скористатися у ньому своєю перевагою. Зокрема, Київ підписав політичну частину угоди про асоціацію з ЄС, але не економічну, яка стосується зони вільної торгівлі України та ЄС, і стала підставою для початку кризи. Тимчасовий уряд вирішив залишити таке важливе рішення майбутній владі, що буде обрана належним чином.

Жодна з проблем України не може бути вирішена без президентських виборів, які перейдуть у другий тур, якщо ніхто не набере більшості голосів 25 травня. Деякі коментатори пропонували відкласти вибори через заворушення на сході України. Однак, така затримка безумовно створила б ще більший політичний вакуум, який цей тимчасовий уряд не зміг би заповнити.

Насправді, якщо останні опитування правильні, Тимошенко прямує до переконливої поразки. Навіть якщо знадобиться другий тур голосування, така втрата ще погіршить становище тимчасового уряду, оскільки виконувач обов’язків президента і прем’єр-міністр представляють її партію.

Багато хто припускає, що тою чи іншою мірою вибори будуть зірвані в Донецькій та Луганські області. Також не схоже, що Росія визнає результат у будь-якому випадку.

Але поки Україна готується голосувати, а західні спостерігачі приїздять до країни, лишається важливий факт, що плану Б не існує. Дух Майдану може продовжувати жити, але тимчасовий уряд є вже використаною політичною силою, яка підійшла до кінця відведеного їй часу.

Безумовно багато уваги буде спрямовано на нового президента України і те, як він чи вона збираються вирішувати на перший погляд непіддатливі проблеми. Однак незважаючи на всі припущення варто пам’ятати, що спадщина тимчасового уряду лежить на вагах з цими виборами.

Провал виборів виявить політичну імпотенцію діючого тимчасового уряду та імовірно посилить рух України униз. В іншому випадку, мирна передача влади означає, що тимчасовий уряд виконав свою першочергову функцію і, можливо, навіть заслужив короткої позитивної згадки у підручниках історії.

About the Author

William E. Pomeranz

William E. Pomeranz

Director, Kennan Institute

William Pomeranz, the Director of the Wilson Center’s Kennan Institute, is an expert guide to the complexities of political and economic developments in Russia, particularly through the lens of law. He leverages extensive, hands-on experience in international and Russian jurisprudence to address a wide range of legal issues, from the development of Russia’s Constitution to human rights law to foreign investment and sanctions. He is also the author of Law and the Russian State: Russia's Legal Evolution from Peter the Great to Vladimir Putin (Bloomsbury, 2018).

Read More