Місто як середовище: проблеми формування сучасного українського міста

12 лютого у Львові на кафедрі соціології та соціальної роботи Національного університету «Львівська політехніка» відбувався круглий стіл на тему «Місто як середовище: проблеми формування сучасного українського міста».

Під час круглого столу обговорювалися проблеми функціонування міста та розвитку міської громади як суб’єкт регулювання соціальних проблем, адже успішність, конкурентноздатність міста забезпечується передусім його соціальним потенціалом – головною інтегративною якістю, що виникає в результаті поєднання багатьох компонентів. Одним з них є спроможність самої громади міста, покладаючись на власні сили, вирішувати свої соціальні проблеми (існування самодостатньої громади міста, партнерський діалог між міською владою та жителями міста, і, як результат - так звана соціальна дієспроможність громади). Отже, одним із найважливіших показників зрілості міської громади, а відповідно - успішності/конкурентоздатності міста, є її здатність до:
1. Ідентифікації та усвідомлення соціальних проблем;
2. Вибору та ефективного застосування адекватних  засобів регулювання соціальних проблем, які б передусім відповідали наявним у розпорядженні міської громади та органів самоврядування ресурсам, механізмам, інструментам.

На думку учасників круглого столу, оптимальним шляхом залучення громади міста до регулювання соціальних проблем є створення мережі громадських спеціалізованих соціальних служб. Вже сам факт їхньої присутності у просторі міста є показником певного рівня зрілості міської громади, оскільки вказує на її здатність не лише зафіксувати існування проблем, але і зорганізуватися для належного реагування на них. Громадські соціальні служби, діючи в рамках такого інструменту соціальної політики як соціальна робота, керуються і її базовими принципами, зокрема принципом самодопомоги, коли клієнт сам залучається до планування та створення послуги у максимально можливому обсязі. В результаті клієнт не перетворюється у пасивного споживача, його соціальний потенціал відновлюється в комплексі. Це означає, що місто отримує не просто  велику категорію жителів, на яких воно повинно постійно витрачати певні ресурси, а громадян, здатних  самостійно виходити із скрутних ситуацій та навіть більше - допомогти в цьому іншим. Інакше кажучи, в результаті створення мережі громадських соціальних служб та забезпечення їхньої ефективної роботи, з одного боку, вирішуються певні соціальні проблеми – безпосередній предмет їхнього впливу, з іншого,  не лише економляться матеріально-фінансові ресурси, але й здійснюється певний поступ у розвитку громадянських якостей та соціальних компетенцій навіть найбільш ущемлених маргінальних верств. Це означає нарощення такого важливого показника розвинутості міста як його сукупний соціальний потенціал.

Ще однією складовою соціального потенціалу міста, певним внеском в його конкурентоспроможність, можна вважати  імідж успішного міста, тобто суто комунікативну  складову. Місто це об’єкт іміджування з великими перспективами. Кожне місто, містечко і навіть село має переваги, на основі яких і повинен будуватися імідж. І тут не має особливого значення, якими є переваги міста -  економічними, територіальними, культурними. Головне у створенні іміджу довести, що іншого такого міста немає. Імідж успішного міста – це той запас стресостійкості, який дозволяє місту вижити в кризових умовах, мобілізувати потенціал його громади на вирішення актуальних проблем.