Skip to main content
Support
Event

Етнічна і політична ситуація в Україні - Крим у ХХІ столітті

Науковий семінар: «Міжетнічні та політичні стосунки в Україні: Крим ХХІ ст.» був проведений 20 грудня 2004 року Київським проектом Інституту Кеннана разом із Кримським представництвом фонду «Відродження» у Сімферополі. На семінарі, у якому взяли участь провідні науковці, викладачі місцевих вузів та відомі на півострові політичні діячі і журналісти обговорювали питання пов’язані з сучасним та майбутнім цього важливого та складного регіону України.

Date & Time

Monday
Dec. 20, 2004
3:00am – 6:00am ET
Get Directions

Overview

Науковий семінар: «Міжетнічні та політичні стосунки в Україні: Крим ХХІ ст.» був проведений 20 грудня 2004 року Київським проектом Інституту Кеннана разом із Кримським представництвом фонду «Відродження» у Сімферополі. На семінарі, у якому взяли участь провідні науковці, викладачі місцевих вузів та відомі на півострові політичні діячі і журналісти обговорювали питання пов’язані з сучасним та майбутнім цього важливого та складного регіону України.

Учасники зустрічі, передовсім звернули увагу на геополітичний аспект проблем Криму, як складової чорноморського регіону. Так, вони, зокрема, відзначили, що нині Крим фактично втратив своє геостратегічне значення і як військова база, і як місце дислокації колись грізного Чорноморського військово-морського флоту Радянського Союзу. На сьогоднішній день проблема ліквідації колишнього військово-промислового комплексу на півострові є надзвичайно складною і болючою для значної частини громадян, адже у таких містах як Севастополь, Балаклава, Керч значна частина населення працювала на військових об’єктах. Джерелом серйозних проблем для влади і населення півострова є також поділ Чорноморського флоту і його перепідпорядкування двом державам – Росії та Україні. І хоча у зв’язку із базуванням російського Чорноморського флоту в Севастополі вдалося зберегти значну частину робочих місць і тим самим уникнути масового безробіття, на довгострокову перспективу, це породило низку як політичних, так і економічних проблем, розв’язання яких вимагає не лише політичної волі всіх зацікавлених сторін, але і значних змін в економіці регіону. Також було відзначено важливу роль Кримського півострова у регіональній економічній співпраці, передусім з Туреччиною та Болгарією. У майбутньому, на думку вчених, економіка півострова, і передусім її сільське господарство та переробна промисловість, мають шукати шляхів виходу на східно-середземноморські ринки, а урядовці повинні дбати про те, щоб капітал зароблений у Криму, особливо під час рекреаційного періоду залишався працювати на півострові, а не вивозився до інших регіонів України чи сусідніх держав.

Чимало уваги учасники семінару присвятили обговоренню розуміння проблем регіону керівництвом держави та київськими чиновниками, а також піддали критиці висвітлення цих проблем у центральних засобах масової інформації. На думку учасників обговорення, переважна більшість столичних чиновників та журналістів не розуміють специфіки краю, чим і пояснюється, зокрема, часто не адекватна реакція «центру» на місцеві події чи потреби, а також їх не завжди безстороннє та об’єктивне висвітлення.

Вчені наголосили, що Крим – це регіон особливий, населення якого формувалося переважно у повоєнний час і тому, значна частина його залишається психологічно тісно пов’язаною  із радянським минулим. Люди живуть у полоні тих ілюзій і міфів, що були поширені у ті часи. Сучасні «центральні» засоби масової інформації мало роблять для того, щоб допомогти їм звільнитися з полону цих уявлень, а місцеві друковані та електронні ЗМІ по суті продовжують культивувати на півострові антиукраїнські настрої. Водночас, центральна влада намагається всіляко уникати гострих кутів і втручання у розв’язання нагальних місцевих соціальних і культурних проблем.

Тим часом, спостерігається посилення російської культурної експансії на півострові. Відкриваються і діють філії російських, переважно московських, вузів. Де і як будуть працевлаштовані випускники цих ВНЗ поки що ніхто не знає. Одне зрозуміло, їх працевлаштування на території України буде значно обмежене не знанням державної мови. І хоча ця проблема вимагає державного регулювання ні місцева влада, ні влада у Києві не вживають жодних заходів для її розв’язання.

Залишається не до кінця врегульованим комплекс проблем, пов’язаний із поверненням на півострів колись депортованих народів і, передусім, кримських татар. Зокрема, наголошувалося на відсутності науково обґрунтованої концепції та чіткого уявлення про шляхи та етапи процесу інтеграції, що може спричинити негативні політичні наслідки. Уже нині, у свідомості значної частини громадян півострова формується негативний стереотип і стосовно «надмірної» уваги держави до вирішення проблем лише однієї етнічної групи за рахунок інших етнічних груп. Водночас недостатньо швидке та ефективне вирішення побутових проблем кримських татар та проблем пов’язаних із справедливим наділенням землею, зокрема і на Південному узбережжі, призводить до накопичення негативних чинників і в середовищі кримських татар. На думку вчених, завдання влади передусім полягає в тому, щоб якнайшвидше врегулювати проблеми власності на землю в Криму.

Учасники семінару наголошували, що перспектива подальшого формування в Криму умов міжетнічного миру та злагоди прямо залежить від формування в Україні політичної нації та врегулювання етнічних суперечностей на загальнодержавному та регіональному рівнях. Зміна етнічної ідентифікації на громадянську не може відбуватися штучно прискореними темпами. Однак, державні чинники та засоби масової інформації повинні повсякчас дбати про те, щоб у громадян посилювалося ототожнення себе з державою –  а це, як відомо, є запорукою формування політичної нації. На думку учасників семінару, однією з важливих проблем є відсутність серйозного і обґрунтованого обговорення на державному рівні шляхів створення і облаштування національно-культурних автономій. Мова йшла не про територіальну автономію, а про форму національно-культурного самовизначення громадян, самостійного вирішення ними питань збереження своєї етнічної, мовної, культурної та конфесійної ідентичності. Перспективи гармонійних етнонаціональних відносин у Криму необхідно пов’язувати з реалізацією принципу абсолютного пріоритету загальнодержавних інтересів.

Таким чином, головне завдання, яке стоїть перед українськими урядовцями і вченими у галузі етнополітики, є створення механізмів та інструментарію для продовження процесів інтеграції різних етнічних груп в українське суспільство, що дало б можливість не лише уникнути конфліктів на етнічному ґрунті, але й допомогло згуртувати населення і перетворити його на народ. Неврегульованість українського законодавства щодо кримськотатарського народу, на думку учасників семінару, може спричинити радикалізацію кримськотатарського національного руху. Ситуація може поліпшитися лише тоді, коли українська та кримська регіональна політичні еліти усвідомлять значення відповідних проблем і, нарешті, візьмуть на себе відповідальність за їх розв’язання. Це станеться тоді, коли політики перестануть розглядати населення Кримського півострова і 250 тисяч кримських татар, зокрема, лише як електорат під час виборів. До вирішення проблем півострова треба залучати якнайширші кола громадськості і за допомогою постійного діалогу, знаходити шляхи досягнення компромісу.

Tagged

Thank you for your interest in this event. Please send any feedback or questions to our Events staff.